Знаєш, тут все так закручено, що в твоїх словах я знаходжу декілька тем, на які можна говорит вічно!
Про те, як можна сприймати іронію — цей переліфк мені подобається. Впевнена, він далеко не повний. На зустрічі ми, здається, розглядали (поміж роздумами про сенс життя) тільки деякі з них.
Згодна з тим, що людина мусить обирати. Хіба не в можливості вибору полягає свобода?
І ще. Люблю сперечатися і всяке таке, але ніколи не забуваю однієї цитати. Річард Бах у своїй книзі "Ілюзії" описував ситуацію, що б могло статися, якби його герой зустрів месію. Коротше, суть така (описую цитатами):
«Я заметил, что книжка была какая-то необычная. „Дон, на страницах нет номеров“.
»Нет", — подтвердил он. «Ты просто открываешь ее и попадаешь на то, что тебе необходимо больше всего»
Протягом всього твору автор наводить нам багато цитат із тієї книги. Ось останні рядки останньої глави:
«Мне пришлось прочитать трижды, прежде чем я смог поверить, что на этой странице было напечатано:
»Все
в этой книге
может оказаться
ошибкой."
Що я хотіла цим сказати? Ми можемо сперечатися чи ні, визначати поняття, пояснювати їх і теде, але ніхто з нас не претендує на об"єктивніть. Зрештою, ми всі можемо помилятися.
У назві партії хотіли підкреслити те, що вона підтримує економічну самостійність регіонів. Ну, до чого тут героїн? Так, переставивши букви можна прийти до будь-якого результату і сказати, що це відображає внутрішню суть першого слова. Але ж це не так.
Наприклад, слово «троянда» містить у собі слово «троян» — тут навіть переставляти букви не треба. Це назва відомого комп«ютерного вірусу. І що, він має стосунок до квітки?
Ото, відвідуваність була страшенно низькою: лише трохи більше третини із кількості у списках прийшло проголосувати (583 із 1468). Це на моїй дільниці.
А «підрахуї» будуть, бо гроші таки потрібні.
Я знаю про кількість копій, ти мені про це казав, правда, трохи запізно.
Закон відкривали, але тілки тоді, коли виникала суперечка стосовно чогось. Крім того, трактували його теж по-різному, і стосовно цього теж виникали суперечки.
Та чого Америку? Ні, лише мис Доброї Надії))
«Те, що маємо зараз — це не наслідок природного розвитку мови» — так, розумію… шкода, але думаю, све ще є час все виправити.
"«Навіщо морочити людей, які й теперішню українську заледве знають?», — запитаєте ви" — ні, не спитаю, бо вважаю, що людині варто знати хоча б 1 мову досконало. Інакше як їй висловлювати свої думки? Інакше її ніхто не розумітиме.
Причому під досконалим знанням я маю на увазі як усне мовлення, так і письмове.
«Табачника треба загнати в Магалу навічно, щоб він там цілу вічність слухав українсько-молдовськи суржик.»
Ахахаха)))
Та його взагалі на мило!!!
Кажу вам як студентка.
А звучить жахливо… і смішно. )
По-моєму, мова — це та, якою розмовляють люди, а не та, яка задекларована. А ми такою розмовляти не будемо, так що у них нічого не вийде! =)
Про «еТЕр замість ефіру» взагалі вперше чую.
Хіба можливість вибору — від, для чи взагалі, — не є проявом свободи? Мені здається, свобода означає можливість вибору, не має значення якого рівня.
А ось якщо вибору немає, то це вже обмеження… Правда, тут виникає питання: примусове народження (адже ніхто не питає, чи народжуватися нам) — це теж обмеження волі?
"Іронія як захист від себе, від свого вибору" — так сказав Максим Козменко.
А Свят Вишинський на філософському четвергу двічі висловив таку думку, що іронізуючи, людина тим самим відрікається від свого внутрішнього «я», заперечує його.
Я не згодна з обома. Я б сказала, іронія виступає, скоріше, захистом себе (і свого вибору) від зовнішнього світу. Якимось чином — способом донести свою думку та навіть інструментом самоствердження. Якщо зовсім абстаргуватися від деяких властивостей іронії, то вона виступатиме тільки як спосіб прикрашання думки, спосіб формування думки і її висловлювання. Все.
Сцудячи з кількості фото, а також з їх ракурсу, видно зразу, що фоткав чоловік! =) Бо навіщо ж стільки фото? Достатньо однієї для підтвердження. Чи Микола боявся, що з 1 фото йому не повірять?
Про те, як можна сприймати іронію — цей переліфк мені подобається. Впевнена, він далеко не повний. На зустрічі ми, здається, розглядали (поміж роздумами про сенс життя) тільки деякі з них.
Згодна з тим, що людина мусить обирати. Хіба не в можливості вибору полягає свобода?
І ще. Люблю сперечатися і всяке таке, але ніколи не забуваю однієї цитати. Річард Бах у своїй книзі "Ілюзії" описував ситуацію, що б могло статися, якби його герой зустрів месію. Коротше, суть така (описую цитатами):
«Я заметил, что книжка была какая-то необычная. „Дон, на страницах нет номеров“.
»Нет", — подтвердил он. «Ты просто открываешь ее и попадаешь на то, что тебе необходимо больше всего»
Протягом всього твору автор наводить нам багато цитат із тієї книги. Ось останні рядки останньої глави:
«Мне пришлось прочитать трижды, прежде чем я смог поверить, что на этой странице было напечатано:
»Все
в этой книге
может оказаться
ошибкой."
Що я хотіла цим сказати? Ми можемо сперечатися чи ні, визначати поняття, пояснювати їх і теде, але ніхто з нас не претендує на об"єктивніть. Зрештою, ми всі можемо помилятися.
Ок, але тоді ти не уточнив, що саме маєш на увазі. А сптати я не мала можливості, бо, як людина толерантна, перебивати не люблю, а пауз не було…
Наприклад, слово «троянда» містить у собі слово «троян» — тут навіть переставляти букви не треба. Це назва відомого комп«ютерного вірусу. І що, він має стосунок до квітки?
А «підрахуї» будуть, бо гроші таки потрібні.
Закон відкривали, але тілки тоді, коли виникала суперечка стосовно чогось. Крім того, трактували його теж по-різному, і стосовно цього теж виникали суперечки.
«Те, що маємо зараз — це не наслідок природного розвитку мови» — так, розумію… шкода, але думаю, све ще є час все виправити.
"«Навіщо морочити людей, які й теперішню українську заледве знають?», — запитаєте ви" — ні, не спитаю, бо вважаю, що людині варто знати хоча б 1 мову досконало. Інакше як їй висловлювати свої думки? Інакше її ніхто не розумітиме.
Причому під досконалим знанням я маю на увазі як усне мовлення, так і письмове.
Та й навіщо так багато?
Ахахаха)))
Та його взагалі на мило!!!
Кажу вам як студентка.
По-моєму, мова — це та, якою розмовляють люди, а не та, яка задекларована. А ми такою розмовляти не будемо, так що у них нічого не вийде! =)
Про «еТЕр замість ефіру» взагалі вперше чую.
А ось якщо вибору немає, то це вже обмеження… Правда, тут виникає питання: примусове народження (адже ніхто не питає, чи народжуватися нам) — це теж обмеження волі?
"Іронія як захист від себе, від свого вибору" — так сказав Максим Козменко.
А Свят Вишинський на філософському четвергу двічі висловив таку думку, що іронізуючи, людина тим самим відрікається від свого внутрішнього «я», заперечує його.
Я не згодна з обома. Я б сказала, іронія виступає, скоріше, захистом себе (і свого вибору) від зовнішнього світу. Якимось чином — способом донести свою думку та навіть інструментом самоствердження. Якщо зовсім абстаргуватися від деяких властивостей іронії, то вона виступатиме тільки як спосіб прикрашання думки, спосіб формування думки і її висловлювання. Все.