Ще один приклад із життя. Три роки підряд я брала участь у конкурсі знавів української мови імені Петра Яцика. І тричі виборювала друге місце. Думаєте, це збіг?
А я так не думаю. Тому, що друге місце не попадає у другий обласний тур, а перше попадає. Якби на область проходили всі три, допустимо, то, не сумніваюсь, у мене було б четверте місце.
І хотіла б я почитати ті твори… І дізнатись, за якими критеріями обирали кращого? Адже будь-яка форма мистецтва інколи не має меж правильного, так само як поняття краси відносне. Тобто мої твори (як і твори тих дітей) судили люди, у яких поняття правильного і краси відмінне від мого. Як можни говорити про об'єктивність? Також не забуваємо про можливість «підмастити», що, скоріш за все, і відбулося у описаному Альбертом та мною випадках.
Стоп, стоп. Ми говоримо не про куплені голоси, а тільки за агітацію, правильно?
Це така ж робота, і, як будь-яка робота, має бути оплачена.
Звичайно, я візьму гроші за таку роботу, навіть у партії, яку ідейно підтримуватиму.
Цілком ймовірно, я зможу агітувати за партію, до якої мені взагалі паралельно, якщо мені добре заплатять. Можливо, кажу так тому, що студентка (а нам гроші потрібні), можливо, тому, що розглядаю агітацію як роботу рекламного агента (згадайте МТС-ників на вулицях: підключітся просто зараз, і отримайте 30 гривень на рахунок...), який просто рекламує товар — і не має значення який, це може бути навіть і політична партія.
Питання до автора: «а последние 20 лет произошло столько катаклизмов, сколько не происходило с момента появления человека на этой планете» — звідки ці дані?
Якщо підрахувати кількість катаклізмів за останні тисячоліття так з 3 можливо, то як це можливо в епоху, наприклад, кроманьйонця?
Особисто я вважаю, що природа як система таки знайде баланс. І, оскільки людство «тягне ковдру на себе», то і баланс цей переважатиме аж ніяк не в нашу сторону.
Який збіг, я теж саме зараз її читаю!
Ось тільки ледве добираюсь до середини.
Скажу чесно, спочатку книга на мене справила враження якоїсь «сльозовижималки». А потім побачила в ній більше, ніж сльози. Хоча їх, на мій смак, все-таки забагато.
Е, ваша дискусія потекла трохи не тим руслом.
Якщо вже говоримо про викладання християнської етики в школі, то давайте саме про це.
Так ось, я не хочу своїх дітей вести на подібні уроки, бо вважаю це подібним до агітації. Крім того, мені не подобається ідея «хрещення» (тобто це фактично привертання до віри) дітей, коли ті ще не свідомі свого вибору.
Вважаю, що людина сама має обрати собі релігію, якщо захоче, і тоді, коли захоче. Ніяких примусів і «хрещень», бо це майже насильство.
Християнська етика? Якщо так, то давайте ще і буддистсьу етику, католицьку та інші, бо, думаю, не правильно акцентувати увагу тільк на одній релігії. Це по-перше.
Хіба освіта не повинна бути аполітичною? Це по-друге.
Тому класно, що це не обов«язковий предмет.
Птання до автора: а такі уроки не передбачають агітації або чогось подібного? Дякую.
Можливо, і не вона сама те притягнула у життя. Але, думаю, якщо вже так сталося, то воно для чогось їй потрібно.
Бо я не вірю у «просто так». І у фактор «не пощастило» теж. Якщо вже повірю у «просто так», то втрачу основу світогляду і доведеться будувати новий. Тому я не вірю у «просто так». І можете вважати, що моя віра ірраціональна, нехай. (Це я так наперед захищаюсь:))
Немає такого поняття як «пощастило» чи «не пощастило». Все, що трапляється у нашому житті, трапляється саме тому, що ми цього захотіли — свідомо чи не свідомо, що ми притягнули це у своє життя — вчинками чи навіть думками (!). Є така концепція світогляду, саме її обрала для себе як найбільш правильну.
Якщо щось сталося — значить, так має бути. І, якщо ми не знаємо, чому це сталося і які наші дії це спровокували, це не значить, що воно сталося випадково. Всьому є своя причина… Подумайте, може, знайдете її?
Що далі?
(ти вже майже справжній політик — відповів на питання, але насправді відповіді не дав)))
А я так не думаю. Тому, що друге місце не попадає у другий обласний тур, а перше попадає. Якби на область проходили всі три, допустимо, то, не сумніваюсь, у мене було б четверте місце.
І хотіла б я почитати ті твори… І дізнатись, за якими критеріями обирали кращого? Адже будь-яка форма мистецтва інколи не має меж правильного, так само як поняття краси відносне. Тобто мої твори (як і твори тих дітей) судили люди, у яких поняття правильного і краси відмінне від мого. Як можни говорити про об'єктивність? Також не забуваємо про можливість «підмастити», що, скоріш за все, і відбулося у описаному Альбертом та мною випадках.
Це така ж робота, і, як будь-яка робота, має бути оплачена.
Звичайно, я візьму гроші за таку роботу, навіть у партії, яку ідейно підтримуватиму.
Цілком ймовірно, я зможу агітувати за партію, до якої мені взагалі паралельно, якщо мені добре заплатять. Можливо, кажу так тому, що студентка (а нам гроші потрібні), можливо, тому, що розглядаю агітацію як роботу рекламного агента (згадайте МТС-ників на вулицях: підключітся просто зараз, і отримайте 30 гривень на рахунок...), який просто рекламує товар — і не має значення який, це може бути навіть і політична партія.
Якщо підрахувати кількість катаклізмів за останні тисячоліття так з 3 можливо, то як це можливо в епоху, наприклад, кроманьйонця?
Особисто я вважаю, що природа як система таки знайде баланс. І, оскільки людство «тягне ковдру на себе», то і баланс цей переважатиме аж ніяк не в нашу сторону.
цікаво…
Знала, що ти так відповіш)
Ось тільки ледве добираюсь до середини.
Скажу чесно, спочатку книга на мене справила враження якоїсь «сльозовижималки». А потім побачила в ній більше, ніж сльози. Хоча їх, на мій смак, все-таки забагато.
Значить, ти не просто так повільно йшов!
Якщо вже говоримо про викладання християнської етики в школі, то давайте саме про це.
Так ось, я не хочу своїх дітей вести на подібні уроки, бо вважаю це подібним до агітації. Крім того, мені не подобається ідея «хрещення» (тобто це фактично привертання до віри) дітей, коли ті ще не свідомі свого вибору.
Вважаю, що людина сама має обрати собі релігію, якщо захоче, і тоді, коли захоче. Ніяких примусів і «хрещень», бо це майже насильство.
Хіба освіта не повинна бути аполітичною? Це по-друге.
Тому класно, що це не обов«язковий предмет.
Птання до автора: а такі уроки не передбачають агітації або чогось подібного? Дякую.
Бо я не вірю у «просто так». І у фактор «не пощастило» теж. Якщо вже повірю у «просто так», то втрачу основу світогляду і доведеться будувати новий. Тому я не вірю у «просто так». І можете вважати, що моя віра ірраціональна, нехай. (Це я так наперед захищаюсь:))
В них нічого не виходить, ми все розуміємо! =)
Якщо щось сталося — значить, так має бути. І, якщо ми не знаємо, чому це сталося і які наші дії це спровокували, це не значить, що воно сталося випадково. Всьому є своя причина… Подумайте, може, знайдете її?