А чи не забагато значення ти надаєш цьому явищу?
Попадають в залежність далеко не всі люди, а тільки слабкі. Саме вони і «вмирають» для реального повноцінного життя. Хіба це не схоже на природній відбір?
А Інтернет тут не винен, це тільки інструмент. Такі люди були і будуть завжди, не залежно від інструменту, яким користуються для втечі від реального.
І ще: тільки 13% населення України має доступ до мережі. Не варто гіперболізувати.
А назву ми нашару написали, не було багато часу думати. ))
Газета оріэнтована на студентів, так що я старалася писати попростіше. Бачу за твоім коментарем, що це вдалося))
«Гендерне питання не мало гостроти в Україні. Історично склалося так, що шлюбно-сімейні відносини, як правило, були паритетними.»
Ну, і слава Богу! Але тепер я помічаю протилежні тенденції…
Ще пів року тому в «Маркетинг Міксі» я підняла цю тему, тобто лше один її аспект, що стосується не рівних можливостей чоловіків і жінок при працевлаштуванні. Кому цікаво, ось:
Не докінця розумію зв'язок між «ЗМІ як суб'єкт соціології та маніпулятивних технологій» і словом «запитування».
Поясніть!
Хоча, думаю, зустряч мені на все відповість.
Якщо це не буде знову монолог…
А я, якщо потрібно наголосити якесь слово, виділяю його курсивом або після нього ставлю ось таке: (!)
Хотілося б, щоб тебе таки розуміли. Бо який ти письменник, якщо не зумів передати словами те, що хотів сказати?
Може, нам, авторам, краще придумати щось актуальніше для позначення пауз? Дві крапки — це якось не так.
У книзі Лук'яненка «Спектр», якщо не помиляюсь, описувалась мова, де є розділовві знаки для позначення емоцій, причому досить складних. Наприклад, там було: «не ставтеся до моїх слів серйозно, оскільки вони сказані з іронією».
Я думала про це — як передати настрій автора не за допомогою слыв чи озвучення?
У мене є один знайомий, котрий у своїй поезії використовує саме дві крапки замість трьох. Спеціально, щоб позначити паузу, адже взагалі немає жодних знаків на письмі, щоб позначити паузу, висхідну чи нисхідну інтонацію, вигуки… Певною мірою це можна зробити за допомогою трикрапки, знаку оклику і теде, але цього аж ніяк не достатньо!
Так ось, в тебе це теж для паузи? Чи показує невпевненість автора у тому, що варто сказати саме ці слова, а не інші, чи як?
Насправді в тексті по три крапочки. По три, угу.
«Складно читати, як і складно знаходити маленькі істини між хаотичним набором слів людей, з якими спілкуєшся.»
Так, складно. А часто і взагалі розуміємо зовсім не так, як то нам хотіли сказати, бо пропускаємо всі ті слова через свій досвід.
Критика? Ноу проблем. І почну я з першого речення. Коли ти читав, я цього не помітила, бо не мала зорового представлення тексту.
«Залишившись сам на сам із собою, часто виникають дивакуваті думки.»
Неправильна побудова речення. Виходить, що думки виникають, коли залишаються самі із собою. =)) А малося на увазі, що виникають тоді, коли Артем залишається сам, так?
/іронія/
Ні, не так…
Це самореклама?
Попадають в залежність далеко не всі люди, а тільки слабкі. Саме вони і «вмирають» для реального повноцінного життя. Хіба це не схоже на природній відбір?
А Інтернет тут не винен, це тільки інструмент. Такі люди були і будуть завжди, не залежно від інструменту, яким користуються для втечі від реального.
І ще: тільки 13% населення України має доступ до мережі. Не варто гіперболізувати.
Газета оріэнтована на студентів, так що я старалася писати попростіше. Бачу за твоім коментарем, що це вдалося))
Він міг би заробити хіба що якусь АНТИпремію за ремонт вул. Кобилянської, наприклад.
Наскільки пам«ятаю, у анкеті не вказувалося жодних даних про рецезента.
Поки що!
Ну, і слава Богу! Але тепер я помічаю протилежні тенденції…
Ще пів року тому в «Маркетинг Міксі» я підняла цю тему, тобто лше один її аспект, що стосується не рівних можливостей чоловіків і жінок при працевлаштуванні. Кому цікаво, ось:
Поясніть!
Хоча, думаю, зустряч мені на все відповість.
Якщо це не буде знову монолог…
Хотілося б, щоб тебе таки розуміли. Бо який ти письменник, якщо не зумів передати словами те, що хотів сказати?
У книзі Лук'яненка «Спектр», якщо не помиляюсь, описувалась мова, де є розділовві знаки для позначення емоцій, причому досить складних. Наприклад, там було: «не ставтеся до моїх слів серйозно, оскільки вони сказані з іронією».
Я думала про це — як передати настрій автора не за допомогою слыв чи озвучення?
Так ось, в тебе це теж для паузи? Чи показує невпевненість автора у тому, що варто сказати саме ці слова, а не інші, чи як?
Насправді в тексті по три крапочки. По три, угу.
«Складно читати, як і складно знаходити маленькі істини між хаотичним набором слів людей, з якими спілкуєшся.»
Так, складно. А часто і взагалі розуміємо зовсім не так, як то нам хотіли сказати, бо пропускаємо всі ті слова через свій досвід.
«Залишившись сам на сам із собою, часто виникають дивакуваті думки.»
Неправильна побудова речення. Виходить, що думки виникають, коли залишаються самі із собою. =)) А малося на увазі, що виникають тоді, коли Артем залишається сам, так?
А чому така паршива якість фото?
ЧИ то винен мій браузер?