Стаття про нерівність

Всі випускники вишів незмінно зіткнуться з проблемою працевлаштування. Без сумніву, для випускників ЧНУ, а, тим більше, кафедри маркетингу економічного факультету, яка вже встигла завоювати свою популярність серед потенційних працедавців, це буде не так уже й важко. Зустрічають по одягу, як каже народна мудрість, а я кажу: приймають на роботу за дипломом (не включаю сюди особливі випадки). І престиж нашого навчального закладу, а ще вдало складене резюме, дозволять нам у майбутньому не тільки отримати хороші пропозиції від працедавців, а ще й обирати серед них собі найкращого (майже на конкурсній основі), навіть за даних умов!
Та не все так просто як здається. Жінки, як традиційно вважається, – слабша половина людства (із цим ладна посперечатися), несуть на собі покладений природою обов’язок, виконання якого чомусь більшість роботодавців вважають несумісним із виконанням зобов’язань роботи. Я маю на увазі материнство і все, що з ним пов’язане. При цьому всі забувають, що, в принципі, чоловік мав би нести ту ж саму відповідальність за дітей, що і жінка, і турбота за сім’ю мала би бути розділена наполовину. Жінку стереотипно сприймають як берегиню сім’ї (паралельно вона ж має вирішувати всі сімейні проблеми, в тому числі і вихованням дітей), чоловіка ж – як мисливця, котрий забезпечує сім’ю необхідним для проживання мінімумом. При цьому, знову ж-таки, забувають, що соціальні ролі не є сталими, і вже давним-давно змінилися разом із розвитком суспільства.
Уявімо собі ситуацію: молода дівчина приходить влаштовуватись на роботу.  Її питають, чи має вона сім’ю чи збирається найближчим часом народжувати дітей? Так? Вибачте, ви нам не підходите. Чому? Ні, ні, зовсім не тому, що ми не хочемо платити декретні, просто кваліфікація ваша нам, бачте, не зовсім підходить. А, якщо ні? Що, вона не хоче мати дітей, хоче спочатку побудувати кар’єру? Та де її материнські інстинкти! Вона якась не правильна, може, у неї, крім цього ще щось не так, а нам не потрібні такі працівники… Або ще – вона ще молода, красива і буде голови крутити нашим співробітникам, вони про роботу й думати забудуть! Позакохує в себе весь чоловічий колектив… ні, таке нам не потрібне. Або – як у тій голівці можуть бути хороші знання? Це протиприродно, бо  гарні жінки завжди дурні. Хай із такими даними йде моделлю працювати!
І – увага! – це далеко не все, що стосується нерівноцінного сприйняття обох статей в ситуації прийнятті на роботу!!!
Десь, звичайно, я перебільшила, але, знаєте, не буває диму без вогню. Вже надто багато чула я подібної інформації, щоб не пройшла осторонь цієї проблеми, тим паче, що й мене це стосується найбільш прямим чином.
З описаної причини роботодавець відмовити не може, бо, відповідно до законодавства України, це буде рівнятися до дискримінації за статевою ознакою. Зате можливо відмовити, не пояснюючи причини. І за таким «не поясненням» може критися все, що завгодно, і я впевнена, що наведені мною причини будуть займати далеко не останнє місце в тім списку.
Я розумію, що не всі люди такі, що є і працедавці, що не дивляться на вашу стать, а оцінюють винятково знання, і бла-бла-бла (тут слова захисників абсолютно об’єктивних та справедливих працедавців, а також занадто гуманістичних гуманістів в рожевих окулярах, які з піною в роті намагаються доказати, що гендерної нерівності в Україні не існує, а всі наведені мною приклади – нахабна брехня і наклеп). Крім того, проблема нерівноцінного сприйняття статей розглянута дуже оглядово, і ще багато її аспектів не були тут розкриті. Але, як тільки згадую, що таке явище є, що мені можуть сказати «ви, напевно, скоро підете в декрет, тому шукайте іншу роботу», – відверто, мене починає «тіліпати в різні сторони». Бо знаю, що власними силами ситуацію мені не виправити. З іншого боку, й змиритися я з тим не можу.
Якщо мене зовсім не серйозно сприймають і всі мої слова ділять на 48 всього лише тому, що я дівчина, я всіма силами намагатимусь добитися до мене саме такого відношення, якого, на мою думку, заслуговую (тобто визнання і поваги на рівні з іншими… а, може, і вище?...). Я буду боротися. А ви, дівчата?

Стаття надрукована у газеті кафедри маркетингу ЧНУ «Маркетинг Мікс» №11, від 11 березня 2010 року.