«Не ви не пробуєте, ми вас пробуємо. Розвести. „
Не міряйте всіх одною міркою! Не всі чоловіки такі! Згодна, що такі є (натрапляла на таких), але ж не всі!
Не всі жінки сприймають секс до шлюбу як спробу “розводу». Інколи і самі жінки цього прагнуть, не маючи на меті зав«язувати якісь серйозні стосунки.
Ще раз кажу: узагальнюючи, ви брешете, адже при цьому не можливе врахування усіх впливових факторів, як бреше і статистика, що за своєю суттю є одним великим узагальненням.
А хто тут читає літературу?
Прослідкуйте за кількістю коментарів — у постах, де викладені художні твори, рідко коли є взагалі якісь коментарі.
Якщо людям є що сказати з приводу певної теми — вона цікава і необхідна. Вірші і прозу майже ніхто не коментує. Не один раз чула від знайомих вкурсівців, що вони навіть і не читають ті твори.
«Відтепер українцями будуть ті, котрі отримали і ще отримають статус громадянина України...»
Мені здається, ви трохи плутаєте поняття громадянства і національності. Українська діаспора за громадянством може бути дуже різноманітна, а ось за національністю і походженням (що, до речі, не можна змінити, на відміну від громадянства) — українці.
Ті, хто отримали статус громадян України ще не є українцями. Бо бути українцем — це дещо більше, ніж просто запис у документі.
«На відміну від жінок ми руками добре вміємо заробляти.»
Це ви зараз намагалися принизити жіночу частину людства, яка нібито руками заробляти не вміє? Чи малося на увазі, що взагалі заробляти не вміє?
Не варто так думати…
Святе, браво!
Знаю, що тобі може не сподобатися таке порівняння, але ти на цих обговореннях як «бог з машини» — з«являєшся у найнеобіхніший момент, коли виникла суперечка і непорозуміння, встряваєш у неї і все розкладаєш по поличкам. Найцікавіше, що в тебе не буває винних і ти завжди вирішуєш всякі „слизькі“ ситуації.
Ось, і камери на площах (виходить, порушниця — сама держава?), і в супермаркетах, і в кафе…
Чесно кажучи, дуже незручно себе почуваю, коли знаю, що мене знімають на камеру.
«НЕ дивно, що чоловіки нас не розуміють»
Теж не люблю такі фрази, бо тут проглядається категоричність і не відчувається спроби досягти того розуміння.
«Бо це тільки чоловіки наївно й ілюзорно думають, що вони чимось керують і їм щось належить, насправді чоловік все життя є «веденим» жінкою і всі його вчинки спрямовані на те, щоб бути нею обраним.»
Не зовсім згодна. Бо рішення бути парою — це рішення обох, і якщо чоловік («ведений») відмовиться, як би жінка не керувала, нічого з цього не буде. Ну, а коли пара вже сформована… то тут теж по-різному буває, і найчастіше кожна з половинок «веде» другу у своїй сфері життя. Напр., жінка вирішує питання про побут, чоловік — про дозвілля, або рішення приймаються спільно.
Цікаво, що разом з думкою про те, що чоловік «ведений» жінкою, існує традиція ініціативності чоловіка у відносинах, тоді як ініціатива жінки ще донедавна засуджувалась суспільством. Напр., ще в школі мені було соромно подзвонити першій хлопцю, бо знаєте як потім на тебе дивляться? Ті пережитки ще й тепер мене трохи тримають. А деяких дівчат взагалі зміни не торкнулись: вони так же стереотипно сприймають роль дівчини, як «чекаючої».
То як же це так — «веде» жінка, але вона повинна сидіти і чекати, поки до неї прийде її принц. Абсурд.
Не знаю, не знаю… Те, що я його бачу — хіба це достатній доказ його існування?
Те, що я його відчуваю — немає ніяких гарантій, що це не марення.
Згідно мого світогляду, неможливо довести, що небо існує. Бо завжди можна сказати, що ми існуємо тільки у сні бога, ми є тільки породженням його уяви, як і весь світ, і що ми зникнемо із його пробудженням. Або щось таке.
Немає ніяких доказів, що це так. Але й немає доказів, що це не так.
Волію думати про небо як природознавче поняття. Бо, коли дивлюсь увись, бачу не бездонну безкраю блакить (хоча й вмію так це описувати), а сукупність молекул і… а коли подивитись униз — все, неба нема. Бо звідки я знаю, що воно існує, якщо його не бачу? А, якщо бачу, де докази, що це небо і що це не марення?
Ну, щось таке. Тільки я не про небо писала у своєму пості.
Справа у тому, що я читаю тільки ті теми, які мен е цікавлять. ПОвідомлення про спорт, наприклад, не читаю або читаю дуже рідко. Не моя це сфера.
Чи слід заглиблюватися… Це залежить від посту — якщо це чергове «бла-бла-бла» на тему, то не варто.
Спочатку я прочитала цю статтю і виступила за легалізацію.
Але Свят має дар переконання! Тепер я побачила і всі негативи проституції, чого не було написано у статті Надії.
Думаю, варто легалізувати, щоб отримати хоча б якийсь контроль над цим явищем. Водночас і здійснювати пропаганду (висвітлювати це в негатвному руслі) на всіх рівнях, щоб не відбулося «вирівнювання по найнижчому», як пише Галина.
Заборонити можна, чому ні, просто це не матиме ніякого ефекту. Зараз же заборонено — і що?
Не міряйте всіх одною міркою! Не всі чоловіки такі! Згодна, що такі є (натрапляла на таких), але ж не всі!
Не всі жінки сприймають секс до шлюбу як спробу “розводу». Інколи і самі жінки цього прагнуть, не маючи на меті зав«язувати якісь серйозні стосунки.
Ще раз кажу: узагальнюючи, ви брешете, адже при цьому не можливе врахування усіх впливових факторів, як бреше і статистика, що за своєю суттю є одним великим узагальненням.
тут намішано і аніме, і агностицизм, і ще якась теорія світогляду, назву якої забула.
Адамса тут нема… (але він є у наших серцях!!!)
Прослідкуйте за кількістю коментарів — у постах, де викладені художні твори, рідко коли є взагалі якісь коментарі.
Якщо людям є що сказати з приводу певної теми — вона цікава і необхідна. Вірші і прозу майже ніхто не коментує. Не один раз чула від знайомих вкурсівців, що вони навіть і не читають ті твори.
Мені здається, ви трохи плутаєте поняття громадянства і національності. Українська діаспора за громадянством може бути дуже різноманітна, а ось за національністю і походженням (що, до речі, не можна змінити, на відміну від громадянства) — українці.
Ті, хто отримали статус громадян України ще не є українцями. Бо бути українцем — це дещо більше, ніж просто запис у документі.
Це ви зараз намагалися принизити жіночу частину людства, яка нібито руками заробляти не вміє? Чи малося на увазі, що взагалі заробляти не вміє?
Не варто так думати…
А раптом за грати попадеш?
Знаю, що тобі може не сподобатися таке порівняння, але ти на цих обговореннях як «бог з машини» — з«являєшся у найнеобіхніший момент, коли виникла суперечка і непорозуміння, встряваєш у неї і все розкладаєш по поличкам. Найцікавіше, що в тебе не буває винних і ти завжди вирішуєш всякі „слизькі“ ситуації.
Чи на спроможність (можливість)?
Чесно кажучи, дуже незручно себе почуваю, коли знаю, що мене знімають на камеру.
«НЕ дивно, що чоловіки нас не розуміють»
Теж не люблю такі фрази, бо тут проглядається категоричність і не відчувається спроби досягти того розуміння.
«Бо це тільки чоловіки наївно й ілюзорно думають, що вони чимось керують і їм щось належить, насправді чоловік все життя є «веденим» жінкою і всі його вчинки спрямовані на те, щоб бути нею обраним.»
Не зовсім згодна. Бо рішення бути парою — це рішення обох, і якщо чоловік («ведений») відмовиться, як би жінка не керувала, нічого з цього не буде. Ну, а коли пара вже сформована… то тут теж по-різному буває, і найчастіше кожна з половинок «веде» другу у своїй сфері життя. Напр., жінка вирішує питання про побут, чоловік — про дозвілля, або рішення приймаються спільно.
Цікаво, що разом з думкою про те, що чоловік «ведений» жінкою, існує традиція ініціативності чоловіка у відносинах, тоді як ініціатива жінки ще донедавна засуджувалась суспільством. Напр., ще в школі мені було соромно подзвонити першій хлопцю, бо знаєте як потім на тебе дивляться? Ті пережитки ще й тепер мене трохи тримають. А деяких дівчат взагалі зміни не торкнулись: вони так же стереотипно сприймають роль дівчини, як «чекаючої».
То як же це так — «веде» жінка, але вона повинна сидіти і чекати, поки до неї прийде її принц. Абсурд.
Те, що я його відчуваю — немає ніяких гарантій, що це не марення.
Згідно мого світогляду, неможливо довести, що небо існує. Бо завжди можна сказати, що ми існуємо тільки у сні бога, ми є тільки породженням його уяви, як і весь світ, і що ми зникнемо із його пробудженням. Або щось таке.
Немає ніяких доказів, що це так. Але й немає доказів, що це не так.
Волію думати про небо як природознавче поняття. Бо, коли дивлюсь увись, бачу не бездонну безкраю блакить (хоча й вмію так це описувати), а сукупність молекул і… а коли подивитись униз — все, неба нема. Бо звідки я знаю, що воно існує, якщо його не бачу? А, якщо бачу, де докази, що це небо і що це не марення?
Ну, щось таке. Тільки я не про небо писала у своєму пості.
Чи слід заглиблюватися… Це залежить від посту — якщо це чергове «бла-бла-бла» на тему, то не варто.
Це до якої такої практики перейшли учасники дискусії? =)
Хіба що наближено.
Але Свят має дар переконання! Тепер я побачила і всі негативи проституції, чого не було написано у статті Надії.
Думаю, варто легалізувати, щоб отримати хоча б якийсь контроль над цим явищем. Водночас і здійснювати пропаганду (висвітлювати це в негатвному руслі) на всіх рівнях, щоб не відбулося «вирівнювання по найнижчому», як пише Галина.
Заборонити можна, чому ні, просто це не матиме ніякого ефекту. Зараз же заборонено — і що?