Слова

Слова з’являються без дозволу,
Без ніякого попередження,
І без натяку на полегшення.
Тільки давлять, і давлять, і тягнуть донизу.
Забуваю про сон, забуваю про їжу…
Що таке воля? Тепер я в полоні.
Внутрішній цензор з’їдає зсередини,
Вже й думати забула про повернення, –
Що таке воля? Тепер я в полоні.
Безмежні колонії ненароджених слів
Рвуть горло, клекочуть, вириваються в світ, –
Хочу-не хочу – я мушу казати,
Немає можливості й часу й мовчати,
Вже немає як і куди втікати.
Слів розбурханих безмежжя мене огортає,
Я дихаю словами і ними захлинаюсь.
Навіщо мовчати? Мені є що сказати.
 
2 серпня 2010

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте